Терористичний акт живе почасти за такими ж законами, як художня акція. Одне із завдань - привернути увагу, викликати резонанс. Тому в радикальному мистецтві активний епатажний жест перестав бути художньою практикою, це пішло з мистецтва.
Пріоритетом у підборі творів є перехідний стан людей, подій та ознак нашої реальності. Це романтичність одинокого даїшника у ночному дозорі (Олександр Гнилицький), шалена енергія багатолюдного натовпу (Сергій Зарва), палаюча пожежна машина (Жанна Кадирова), помаранчевий вибух салюту (Максим Мамсиков), терпляча нічна черга по вечерю (Алина Якубенко). //
докладніше...