Guelman.Ru      GiF.Ru      Гельман      Арт-Азбука    



На першу сторінку


 Коло художників
 Архів проектів галереї

    



{ Лінки } { Щоденник Марата Гельмана в ЖЖ } { Карта сайту }   








  Новини
Статті
Галереї
Художники
Виставки
Продаж
Видання
Літосфера
Минувшина

[укр.]
[рус.]


Анонси подій у Києві і в Україні


Новини Галереї Гельмана в Москві



Чи можливо вважати нормальною для демократичного суспільства таку ситуацію, коли на художника накладено заборону? Гарний виходить "піар", унаслідок якого людина потрапляє на кілька років до табору для біженців.







Статті


Наталія Смірнова
Творчість Олександра Ройтбурда


Творчість Олександра Ройтбурда охоплює майже усі види сучасного мистецтва: живопис, відео, графіку, інсталяцію та перфоманс. Але будь-який з них, взятий ізольовано, репрезентує лише певний фрагмент запального руху Ройтбурда до подолання гострих проблем виживання, пошуку нових цінностей і мутацій виразності культури на зламі ХХ-ХХІ століть. Олександр Ройтбурд повсякчас лишається вірним собі, демонструючи глядачеві мистецтво і вельми особистісне, I естетично виправдане. Це завжди мистецтво "із перших рук".

Живопис Олександра Ройтбурда - одне з найбільш індивідуальних явищ так званої "української хвилі постмодернізму". Цей термін з'явився ще у совітському культурному просторі після виставки у московському Манежі 1988 року. "Тоді творчий та емоційний натиск українських мистців змусив говорити про прихід з "гарячого півдня" неочікуваної альтернативи на рівні народження нової школи живопису - "зимній півночі" московського пост-концептуалізму, схильного розглядати живопис закритою для новаторства цариною. Олександра Ройтбурда було визнано однією з зірок цієї школи. Постсовітська критика відзначила особливий "ефект Ройтбурда" - промовистий ефект насиченості в межах сюжетно-тематичної картини, що є наслідком артистичності вдачі й дисципліни інтелекту художника.

Грамотне розуміння історії мистецтва та обізнаність у тенденціях мистецтва сучасного Ройтбурд демонструє якістю живопису, тією впевненістю руху пензля, що завше є очевидною для професійного погляду. Основна естетична завантаженість його творів не у хитромудрій символіці образів і не у ребусній дешифровці, а в глобалізації живописної матерії, що зазнає діалектичних змін у просторі авторської креативності, в виразному співставленні мотивів, які варіюють одну й ту ж тему - нагромадження пропорцій доказової сили, ліпка життєдайної форми. Пом'якшена пластична архітектоніка форм, багатство кольорових відтінків та живописної фактури передають аполонічне дихання людського тіла. Спокійно торжествуюча еротика вільна від накопичення деталей: ясність своїх ритмів вона здобуває з холодної жорстокості ідеалу й плавкої енергії насолоди. У мистецькому висловлюванні Ройтбурд, слідом за де Садом, "виявляє своєрідний спінозізм - натуралізм і механіцизм, просякнуті математичним духом. Саме на рахунок цього духу й слід віднести те нескінченне повторення, той постійно відновлюючий кількісний процес, що помножує фігури й складає жертви, аби знову та знову пробігати тисячі кіл довічно самотнього розумування" (Жіль Дельоз). Персонажі картин, замкнені у просторі міфу, втрачають притаманну класиці цнотливість й експериментують із власною тілесністю з уседозволеністю сновиддя.

Їх віддаленість від глядача часто підкреслюється присутністю геометричних підлог, у традиційному мистецтві посилюючих відчуття поглибленості простору. В даному випадку, перспективний захід заводить дію у бік протилежний від глядача, вибудовуючи концепцію авторського задзеркалля.

Живописна фактура картин споріднена з густими кронами та архітектурними надмірностями. Боскетні лабіринти пейзажів - мотив безумовно романтичний з елементами "наївної" картини. Сюжет усікненої голови, що часто зустрічається у Ройтбурда, продовжує містичну лінію мистецтва, викликаючи в пам'яті новели Боккаччо, японську традицію досягнення світла, середньовічні алегоричні зображення небесних світил. У пейзажах знекровлена голова схожа на місяць, що дивиться у дзеркало вод.

У живописі Олександра Ройтбурда початку нового століття всесвіт уповільнює свій рух. Пульсацію кольорової поверхні як і досі здійснює бездоганна точність тональних співвідношень і оптичний малюнок відсвітів корпусних мазків. Але динаміка, притаманна живописній фактурі, суцільно відсутня у композиції. Персонажі картин, замкнені на собі, ніби перебувають у стані безпросипності фантастичних сновидінь. Їх дії не мають сюжетного завершення, автор не вибудовує для них світу й позбавляє психології.

Неодноразово бувши куратором мистецьких проектів, Олександр Ройтбурд виступає у ролі куратора і власних живописних ідей. Лишаючи багато робіт без назви, він нівелює прив'язаність до сюжету на демонстраційному полі актуалізації й трансформації сенсів, виявляючи дещо спільне з творами Вермеєра Делфтського, Рембрандта, з іконописом і мозаїкою. У роботах Ройтбурда важливим є не те, присутній у них міф або ні, у чому секрет того чи іншого твору, а те, наскільки вони контактні. Спілкування й естетичне задоволення відбувається на поверхні полотна.

У 1990-х роках Ройтбурд звертається до інсталяції, перформансу та відео. В останньому мистець досяг міжнародного успіху. Відеопроект "Психоделічне вторгнення панцирника "Потьомкін" до тавтологічного галюцинозу Сергія Ейзенштейна" вперше демонструвався 1998 року в Художньому музеї Одеси на виставці "Академія холоду", куратором якої був сам мистець. 1999 роботу придбав до своєї колекції Музей сучасного мистецтва (МоМА) у Нью-Йорку, а 2001 року її репрезентовано на 49-й Венеційській бієннале у кураторському проекті Гаральда Зеемана "Плато людства".

3 другої половини 1980-х Олександр Ройтбурд був ідеологом незалежного мистецького пошуку в намаганні створення соціально інтегрованої спільноти художників сучасного мистецтва в Одесі. Ці зусилля відзначилися 1997 року відкриттям одеського Центру сучасного мистецтва Сороса. Ройтбурд став першим головою наглядової ради ЦСМС - Одеса, виступив куратором серії мистецьких акцій, був автором численних програмних статей. Продовжуючи власний незалежний мистецький пошук, 2000 року Олександр Ройтбурд переїхав до США. Його роботи зберігаються в Державній Третяковській галереї у Москві та Російському музеї у Санкт-Петербурзі, в художніх музеях України, Росії, США, Словенії, у багатьох публічних та приватних зібраннях.

В цілому, творчість Олександра Ройтбурда демонструє приклад мистецького здоров'я. Його симптоми - професіоналізм без величності, іронія без злості та інтелект без зарозумілості.








Версія для друку










Виставка українських художників "Рік Мавпи"

Пріоритетом у підборі творів є перехідний стан людей, подій та ознак нашої реальності. Це романтичність одинокого даїшника у ночному дозорі (Олександр Гнилицький), шалена енергія багатолюдного натовпу (Сергій Зарва), палаюча пожежна машина (Жанна Кадирова), помаранчевий вибух салюту (Максим Мамсиков), терпляча нічна черга по вечерю (Алина Якубенко). // докладніше...





ЗАРАЗ






Інформація буде пізніше




















         
  Rambler's Top100