|
|
Статті |
|
Сучасне мистецтво
в Україні
|
|
Михайло Рашковецький. Тут і всередині
Раніше я завжди наполягав на виключній специфічності одеського мистецтва. Але, можливо, склалася ситуація, коли наявність такої специфіки стала досить сумнівною. Може бути, що вже зараз ми маємо справу не з одеськими художниками, а з художниками, які живуть і працюють в Одесі. Це місце проживання звичайно залишає певний відбиток на їхній творчості, насамперед, з погляду відносної обмеженості в контактних та інформаційних можливостях і прихованій рефлексії на дефіцит матеріальних благ, але не визначає сутнісні риси їхнього мистецтва. // 01.11.2002 //
докладніше...
|
|
|
Сергій Ануфрієв. Годинник без часу
Є міста ідеальні та реальні, культурні та дикі, штучні та природні, ілюстративні та розповідні. Одеса належить до перших. Вона створена за планом та являє собою вже готовий образ, як гомункул, вирощений дорослим. Вона є реалізоване сновидіння, статуя, яка ожила, гість із світу примар. Цей утопічний проект класицизму збудований з піску і на піску. Вишукана орхідея здичавіла у приморських степах, але зберегла терпкий аромат інших країн, невідомих епох і цивілізацій, додавши до них букет степових трав та морського вітру. Пелюстки її вітрил остаточно роздулися та стали білосніжними кулями науково-дослідних кораблів. // 01.11.2002 //
докладніше...
|
|
|
Олександр Соловйов. "Китайський еротичний щоденник" Влади Ралко
Щоденник є щоденник. Він не просто інтимний, сповідальний, таємний, іноді містичний, але в ідеалі і зовсім не передбачає "сповідника". Він, як правило, синхронний події та документується в манері alla prima, що і надає йому достовірності саме непідробністю та щирістю "першого жесту". Але щоденник також лукавий та облудливий, оскільки тяга до розголошення таємниці або, як сказали б сьогодні, воля до прозорого, все одно переважає над приписаною умовою її приховати - у цьому публічний поклик людини. // 01.10.2002 //
докладніше...
|
|
Олександр Панасенко. Фабрика з переробки візуальних образів
Весь досвід образотворчого мистецтва минулого століття відбувався як досвід поетапного втрачання монополії на виробництво візуальних образів і міфів, які їх супроводжують. У результаті цього процесу сучасне образотворче мистецтво прийшло до практики маніпулювання візуальними образами. Художник створює не візуальні образи, але систему взаємостосунків між ними, організовуючи роботу з зображенням, як з паралельним засобом візуальної комунікації. // 16.08.2000 //
докладніше...
|
|
