|
Guelman.Ru GiF.Ru Гельман Арт-Азбука |
|
 |
|
 |
{
Лінки
}
{
Щоденник Марата Гельмана в ЖЖ
}
{
Карта сайту
}
 |
|
 |
 |
|
||||||||||
|
|
ЦСМ "СОВІАРТ"
10-20 липня 2003 року Відкриття 10 липня о 18:00 "Три ночі підряд я пив абсент і мені здавалося, що в мене винятково прозорий розум. Прийшов офіціант і почав зрошувати водою стружку на підлозі. Тут же з’явилися і швидко виросли чудові квіти - тюльпани, лілії, троянди, справжній сад. "Невже ви їх не бачите?" - спитав я. "Mais non, monsieur, il n’y a rien" (ні, мсьє, тут нічого немає) із листа Оскара Уайльда С цветком и женщиной, С абсентом и огнем Мы поиграем, Мысля об ином Шарль Кро, невизнаний геній П’яним треба бути завжди. Це - головне, ні, єдине. Щоб не чути жахливого тиску часу, яке стискає плечі і кидає вас до землі, треба впиватися безупинно. Чим же? Вином, поезією, доброчинністю, чим-небудь, лиш би впиватися "Envirez-vous", Ш. Бодлер Можна погодитись із Олександром Панасенком, що "традиційна картина як вікно у світ вже давно і безповоротно померла". В системі глобальної візуальної комунікації, де взаємо перетинаються віртуальні та реальні візуальні дискурси, роль художника звелася до "вибудовування системи відношень між видимими образами, організовуючи роботу із зображенням як із паралельним засобом візуальної комунікації" (цей же Панасенко). Тепер (у "пост-пост" часі) картина для нас мислиться у категоріях "зліпку" (відбитку) із віртуальної реальності, своєрідний психічний відбиток дискурсу, який не має матеріальності. Досить складно формувати нову візуальну мову в такому часі, вона здебільшого здомінована цифровими технологіями. Виставка трьох молодих художників - це рефлекси декадансу, який супроводжує культуру у моменти її структурної трансформації. Олександр і Іванка Войтовичі та Олена Онуфрів сформовані певним дискурсом високої культури минулого, дискурсом міської культури, Заходу та високого модернізму. Основними об’єктами їхнього мистецтва є жінки (Олександр), та неодухотворені об’єкти (Іванка та Олена) плюс висока чуттєвість та прониклива емоційність. Усе це вже було об’єктом мистецтва у кінці ХІХ століття (Пікассо, Мане, Бодлер, Шілле, Уайльд та ряд інших, чиї імена міцно асоціюються із високим модерном, розпустою, чутливістю, стражданням, емоційністю та абсентом), почасти є присутнім у вітчизняних пошановувачів декадентства - Андруховича, Іздрика, Пиркало (її зелена Маргарита цілком в кольорі декадансу) та ін. Жовто-зелений колорит напитку 1990-х років ХІХ ст. - абсенту цілком узгоджується із "вишуканими кольорами" французького декадансу. Домінанта цього колориту виразно прослідковується у роботах художників. Предмети як відсутність (Іванка), жінки як порок (Олександр), квіти як наркотичні видіння (Олена) - усе це елементи декадентського настрою, який пронизує українське художнє середовище останніх років. Солодкий смак декадансу - це естетизування - надмірне, рококове, чутливе, збочене, відверте, справжнє. Напийтесь живопису, скуштуйте відсутності - і ви станете щасливіші. Богдан Шумилович, історик мистецтва ЦСМ "СОВІАРТ": м. Київ, вул.Андріївський узвіз, 22-А, тел. (044) 416-2219, тел./факс: (044)416-1244 e-mail: soviart@iptelecom.net.ua , сайт: www.soviart.com.ua
|
|||||||||
 |
|
 |
 |
|
|
|
 |
|
|
|
|
||
|
|
||
