Guelman.Ru      GiF.Ru      Гельман      Арт-Азбука    



На першу сторінку


 Коло художників
 Архів проектів галереї

    



{ Лінки } { Щоденник Марата Гельмана в ЖЖ } { Карта сайту }   








  Новини
Статті
Галереї
Художники
Виставки
Продаж
Видання
Літосфера
Минувшина

[укр.]
[рус.]

Анонси подій у Києві і в Україні


Новини Галереї Гельмана в Москві





Виставки


Міста і бажання


Відкриття у понеділок 9 серпня о 19:00
Виставка працює: с 9 серпня 2004 року
Адреса: Галерея "Триптих", Андріївський узвіз, 34

"...Міста, що живуть в уяві і є недосяжною мрією. Вона розсіюється, як ранковий туман, від дотику з реальністю..."

"....Побувавши в новому місті, мандрівник знаходить в ньому частину свого минулого, яким він володів, сам того не відаючи..."

"...Коли багато подорожуєш, усі розбіжності стираються: кожне місто стає схожим на всі інші, найрізноманітніші місця знаходять однакову форму, облаштування і відстані, а континенти здаються безформним порохом..."

"...Будь-яке інше місце - це дзеркало в негативі. Мандрівник бачить у ньому те мале, що йому належить, і виявляє те, що він не одержав і ніколи не одержить..."

"... Каталог форм нескінченний: доти, доки кожна з форм не знайде свого втілення в одному конкретному місті, будуть продовжувати народжуватися нові міста..."

Італо Кальвіно

"...Ми постійно вирушаємо в подорож, яка закінчилася за секунду до того, як устигли виїхати."

Віктор Пелевін

"...Природні форми - суть форми людської. Це в нашому мозку виникли трикутники, переплетення і розгалуження. Ми впізнаємо їх, ми їх оцінюємо, ми живемо, оточені ними. Живемо в середовищі наших же, людських створінь, які співвідносяться з людиною, ми розвиваємося і вмираємо. У лоні простору, людського простору, ми робимо виміри; цими вимірами ми творимо простір".

"...Людину лякає ідея простору; вона уявляє його величезним, нічним і розверстим. Вона уявляє собі істот найпростішої кулястої форми, загублених у просторі, які зіщулилися, роздавлених вічною присутністю трьох вимірів. Налякані ідеєю простору, людські істоти знітилися; їм холодно, їм страшно. У кращому випадку вони перетинають простір, сумно вітаючи один одного при зустрічі. А тим часом цей простір вкладений у них самих, йдеться не більш ніж про породження їхньої власної свідомості"

Мішель Джерзінські








Версія для друку



    {  Гліб Катчук  }
















         
  Rambler's Top100