Guelman.Ru      GiF.Ru      Гельман      Арт-Азбука    



На першу сторінку


 Коло художників
 Архів проектів галереї

    



{ Лінки } { Щоденник Марата Гельмана в ЖЖ } { Карта сайту }   








  Новини
Статті
Галереї
Художники
Виставки
Продаж
Видання
Літосфера
Минувшина

[укр.]
[рус.]


Анонси подій у Києві і в Україні


Новини Галереї Гельмана в Москві



До 96-го року я робив усе, щоб галерист Гельман був єдиною системою. І мені це начебто вдалося. А з 1996-го навпаки, займався її руйнуванням, тому що і те добре, й інше добре, а проблема бренду насправді тільки у тому, що він постійно заганяє людину в себе.







Виставки


Станіслава Беретова
Про проект Олексія Сая "З Новим роком"


Похована без ужитку система смислів і причинно-наслідкових зв'язків, які рухнули, що трималися на "прострочених" логіці й етиці, мистецтво, щоб вижити, було змушене мімікрувати, приймаючи часом найнесподіваніші форми. Але, у ході цього "еволюційного" розвитку, воно дедалі відходило від свого "класичного", сформульованого ще Вьольфліном значення - як зосередження Краси і Гармонії, і, значить, сенсом Буття. Не пов'язане "ланцюгами" здорового глузду і доцільності, не обмежене рамками практичної користі і раціональності, переповнене усвідомленням своєї "високої місії" - мистецтво покликане було радувати, розважати, втішати, дарувати свято та відчуття ейфорії.

Дебютний проект Олексія Сая "З Новим роком", являючи собою дивовижний приклад "чистого мистецтва", став абсолютно несподіваним відгуком давно минулої belle epoque, який втілив ці, здавалося б, уже цілковито дискредитовані поняття.

Ця програмна "чистота" виражена не у високому пафосі відірваних від реальності образів, а в повній безглуздості й абсурдності створених автором об'єктів. Його сніговики, вміщені у холодильники, нагадують швидше фантастичних персонажів "X-Files", ніж улюблених героїв нашого дитинства.

Користуючись "скомпрометованим" терміном Юнга, сніговики Сая - це архетипові образи, продукт колективного несвідомого чи інакше - традиційний атрибут "дитинства людства".

Сніговики - частина нашої міфології. Вони - знак неможливості повернення до того втраченого відчуття повноти Буття, де зими були сніжними, а дерева великими...

Проект "З Новим роком" складно у повній мірі назвати художнім, адже спочатку відкинув уторований шлях мистецтва як ідеї, Сай, однак, не захопився і протилежною іпостассю мистецтва як формального експерименту. Його виставку, з деякими застереженнями, можна назвати "мистецтвом жесту".

Висуваючи достатньо суперечливу, через свою недоведеність, думку, що "предмет існує", художник пропонує публіці поділити радість не тільки від горезвісного "пізнавання", а від простоти і лаконізму авторського висловлювання: "от вам посеред літа сніжний Новий рік".

Складно дати чітку характеристику об'єктам, виставленим Олексієм Саєм, але своїм зверненням до скульптури і використанням нетрадиційних матеріалів художник автоматично вміщує їх у контекст contemporary art.

Виставка "З Новим роком" не конструює закритий, самодостатній простір вимислу, а лише представляє рукотворні об'єкти-питання, які відкидають можливість однозначного прочитання. Цим проект Сая перегукується з концепцією "відкритого твору", запропонованою ще Умберто Эко, де за основу було покладено ідею панування множини інтерпретацій.

За усієї видимої м'якості, наївності і безпосередності проекту, Олексій Сай виступає справжнім "потрясателем основ" - декларуючи своє бажання "вирватися з контексту", позбавившись тим самим від нестерпного тягаря "концепту" в мистецтві.

Його прагнення до абсолютної відокремленості і вичленості з оточуючого культурного середовища, до своєрідного змістового вакууму, в який він прагне занурити свої об'єкти, напряму пов'язане з утопічними і ідеалістичними поглядами "піонерів" авангардизму. У сучасному світі індивідуальний твір, вирваний з "полону" глобального - неможливо, адже його автор - всього лише елемент загальної художньої матерії.

Поділяючи думку Гі Дебора, який назвав сучасне суспільство "суспільством вистави", де істини, справжності і реальності більше не існує, київський автор скидає непотрібний і стомлюючий негативний пафос, характерну ознаку сьогоднішнього світосприйняття, пропонуючи публіці просто "отримати задоволення".

Сприймаючи мистецтво як гру, автор використовує весь діапазон притаманних їй можливостей. Від апріорної несерйозності і автономності цієї медіа, до повної стихійності результатів і поліваріантності розвитку дії. Гра створює особливий простір зі своїми правилами і законами, де відсутні нормативні установки суспільства. А тому породжує ефемерне відчуття свободи як творчої, так і особистісної: адже це всього лише гра, забавка...



Версія для друку










Виставка українських художників "Рік Мавпи"

Пріоритетом у підборі творів є перехідний стан людей, подій та ознак нашої реальності. Це романтичність одинокого даїшника у ночному дозорі (Олександр Гнилицький), шалена енергія багатолюдного натовпу (Сергій Зарва), палаюча пожежна машина (Жанна Кадирова), помаранчевий вибух салюту (Максим Мамсиков), терпляча нічна черга по вечерю (Алина Якубенко). // докладніше...





ЗАРАЗ






Інформація буде пізніше




















         
  Rambler's Top100