Проект "Вони за нами стежать" - спроба виявити і візуалізувати різні параноїдальні аспекти побутового радикалізму і різних форм соціального аутизму. За простим і для більшості очевидним твердженням - "вони за нами стежать" - приховується нескінченна кількість припущень і сценаріїв, варіативність систем контролю провокує створення все більш витончених механізмів захисту, виявлення все нових і все більш небезпечних ворогів.

Притаманне класичній шизоїдній свідомості "кривомислення" найбільш точно відображає вічно живу сюрреалістичну традицію утворення маячні, яка лежить в основі творчого імпульсу сучасного художника. Виявлення неврозу як терапевтичної форми соціального і естетичного реагування - сприятливий грунт для створення нових фантазійних наративів.

Генетична схильність до маніакальних реакцій притаманна всякій людині, що рефлексує, яку ретельно підтримують різні соціальні технології (починаючи з дитячо-цнотливого "...придет серенький волчок и укусит за бочок"), лежить в основі складного комплексу драматургічних, стилістичних і інформаційних механізмів альтернативної реальності. Реальність, яка має на увазі наявність особливої форми існування "понадзначного Я", невід'ємна частина особистості і спосіб приватизації соціальних механізмів, тому публічне стеження вже перейшло з ексклюзивного ведення органів безпеки у сферу послуг.

Нескінченний і оновлюваний знову і знову параноїчний цикл - загроза атомної війни, заколоти євреїв, католиків і комуністів, інопланетяни й іноземні розвідки - приводять нас до невтішного і одночасно заманливого висновку: "вони ніколи не припинять за нами стежити" - означає, що десь в якомусь невідомому просторі все ж таки є об'єктивний погляд на нас самих. Понадцінність існування вкотре підтверджується фактом стеження, ще одна чи декілька проекцій дають об'ємну картину соціальної затребуваності. Гомоеротична природа манії переслідування повідомляє цій патології агресивний чоловічий характер, надаючи боротьбі з уявлюваними або реальними ворогами статусу героїчного.

Вірусна невротизація суспільства засобами масової інформації традиційно вважається джерелом неспокою і причиною психічних розладів, з іншого боку, - численні дослідження підтверджують зворотний факт - загальноприйняті форми маній саме і дозволяють підтримувати ірраціональну медіацію, на якій базується будь-яка соціальна конвенція.

Ще одним привабливим аспектом стеження є ускладненість ідентифікації, - "хто саме стежить? навіщо? А якщо і зовсім ніхто?". Відсутність стеження, в свою чергу, може означати публічну дезінтегрованість і позбавлення можливості героїчного протистояння системі або системам контролю, і тоді стає очевидною психопатична природа стеження. І тоді лякаючий вибір між власним божевіллям і масмедійною колонізацією реальності здійснюється, як правило, на користь медійної параної. Залишається сподіватися, що вони все ж таки за нами стежать.