Guelman.Ru      GiF.Ru      Гельман      Арт-Азбука    



На першу сторінку


 Коло художників
 Архів проектів галереї

    



{ Лінки } { Щоденник Марата Гельмана в ЖЖ } { Карта сайту }   








  Новини
Статті
Галереї
Художники
Виставки
Продаж
Видання
Літосфера
Минувшина

[укр.]
[рус.]

Анонси подій у Києві і в Україні


Новини Галереї Гельмана в Москві





Виставки


Влада Ралко
"Проста людина"


19 серпня о 19.00 в Галереї "Ательє Карась" відбудеться відкриття виставки Влади Ралко "Проста людина".

"...У проекті Влада є щирою у проживанні екзистенційних глибин болю та страждань колективного тіла, але ця щирість не має нічого спільного з особистісною відвертістю. Щирість полягає у виявленні та зображенні людських відчуттів, які переносять глядача в інтимний простір, почуттів, що втілюють подію, а не просту пам’ять про неї. "Знову і знову повторювані страждання людей, їх знову і знову повторюване збентеження, знову і знову поновлювана боротьба" (Делез, Гваттари). Сентиментальне у Влади розірване болем, а за Батаєм, непристойність є лише формою болю, "найбагатшого, найшаленішого, найбільш вартого заздрості".

Найпершою вимогою, яку Влада ставить до своїх творів, є "зробити висловлювання максимально об’ємним засобом впливу на глядача" (інтерв’ю). Художниця вважає, що у мистецтві дозволено все, окрім зайвого. Однією з необхідних умов твору мистецтва, за Ж.Дельозом, є звільнення від усього зайвого. "Виключити все мертве та зайве, зберегти тільки насиченість, яку нам дарує перцепт, включити в цей момент абсурд, факт, бруд, але доведені до прозорості"(Делез, Гваттари).

У плоті живопису чуттєва трансцендентність вступає у протиріччя із надчуттєвістю релігійною, що у творчості Влади втілено через катастрофу. Твір мистецтва споріднюється із ритуальним дійством шляхом "вилучення із профанного часу, що триває, та розміщення у миттєво-вибуховому, катастрофічному часі профанної смерті"(Батай).

Бодріяр доводив, що немає нічого банальнішого за катастрофу, оскільки ми живемо у часі, в якому вона вже сталася, звільнитися від цього тиску ми можемо, лише вважаючи катастрофу за основу всього. Ситуація банальної катастрофічності захоплює і Владу Ралко.

Прикладом сентиментального непристойного стала творчість художниці Влади Ралко, яка використовує елементи масової культури (рожевий колір, натяки на "високі" почуття, від яких потерпають персонажі її робіт) і розміщує їх у певному вибуховому за своєю брутальністю просторі. Такі катастрофи буденного нівелюють ці популярні та банальні предмети так само, як усвідомлений кітч виявляється в контексті не-кітчу. Її персонажі є підкреслено безсоромними, відкритими, але це не внутрішньо необхідна відкритість, бо вона зумовлена абсолютною прозорістю світу, в якому вони перебувають, у ситуації тотального спостереження всіх за всіма. Так Влада відкриває непристойність, що ховається у буденних речах і, водночас, дає приклад сентиментальності, яка рятується від самої себе шляхом заперечення сорому або використанням кліше, яке своєю нейтральністю рятує від почуття сорому."

"Сентиментальний та непристойний дискурси в сучасній художній культурі Києва", Олена Мартинюк, 2004








Версія для друку



    {  Фонд Мазоха  }

Ми звільнили народ України від "едіпового" комплексу. Він дещо звільнився, дозрів за ці роки і почав поводитися ще не як дорослий, але хоча б уже не як підліток. У якомусь розумінні це ознака визрівання нації.















         
  Rambler's Top100