Guelman.Ru      GiF.Ru      Гельман      Арт-Азбука    



На першу сторінку


 Коло художників
 Архів проектів галереї

    



{ Лінки } { Щоденник Марата Гельмана в ЖЖ } { Карта сайту }   








  Новини
Статті
Галереї
Художники
Виставки
Продаж
Видання
Літосфера
Минувшина

[укр.]
[рус.]


Анонси подій у Києві і в Україні


Новини Галереї Гельмана в Москві



Свідомість мракобіса безпомилково знаходить у сучасному мистецтві свого запеклого ворога. Вона руйнівна для дикунського, нерефлексивного мислення.







Архів проектів галереї


Максим Мамсиков - скульптура,
Василь Цаголов - живопис

Будні
21 квітня - 8 травня 2004 року


Відкриття - 21 квітня о 19.00

Тема виставки приваблює до використання саме швидких, репортажних форм зображення реальності, проте художники-учасники вибирають "повільні" жанри - живопис і скульптуру. Відмовляючись від сучасних форм художньої документації, автори звертаються до сталих традицій жанрового мистецтва як зображення повсякденного життя і побутових сцен. Однак нова серія картин Василя Цаголова "Блукаюча куля" не є кримінальною хронікою, а скульптурні інсталяції Максима Мамсикова "Шелф Плаза" не показують реальні офісні будні. Обидва проекти є імітацією соціальних досліджень, а самі твори - імітацією етюдів з натури.

Тема криміналу і насильства вже давно є присутньою у творчості Василя Цаголова. У серії "Блукаюча куля" кримінальний матеріал цікавий для художника тим, що він знаходиться поза зоною естетичного, і тому в масовій свідомості ближче усього до справжнього свідчення. Свої картини він представляє як максимально ефектні документи вигаданих подій. Бажання домогтися найбільшої видовищності диктує перенасиченість дії в сюжеті, а ескізна легкість виконання додає ефект документальності.

У новому проекті головним для Цаголова є власна режисура, створення "красивого" кадру. Коли Цаголов працює з камерою, його фільми і фотографії також завжди допускають "постановку". Видовищність його останніх робіт - це данина жанрові бойовика, що не може існувати без стрілянини, крові і фігури самого злочинця. Художник працює з уже сформованими екранно-міфічними стереотипами про бандитів, які, можливо, й насправді у "спектаклях насильства" не можуть не грати свої ритуальні ролі.

Якщо живопис Василя Цаголова можна порівнювати з кінофільмом, то останній проект Максима Мамсикова "Шелф Плаза" - скоріше з мультфільмом. Глиняні скульптури, виліплені в мультяшно-ліліпутському масштабі, організовані в багатофігурні мізансцени на полицях-поверхах імпровізованих "висотних будинків". У побудові "поетажних" сюжетів відчуваються не лише власні емпіричні спостереження автора, але і вплив екрану. Фігури безіменних учасників "виробничих" сцен і різноманітні деталі інтер'єра, розфарбовані акрилом, утворять об'ємні картини. Усе, що відбувається, начебто транслюється через камери спостереження.

Мамсиков уникає соціальної критики, але пародійність мимоволі виникає при тривимірній передачі навіть самої нецікавої в реальності "виробничої" сцени. Якщо відео- або фотозображення простої жанрової сцени ризикує одразу перетворитися в банальний рекламний образ, то композиціям Мамсикова це ніяк не загрожує. Такий "пластиліновий" спосіб відображення дійсності він вважає адекватним його власному ставленню до сучасної реальності.

Наталія Філоненко



Версія для друку










Виставка українських художників "Рік Мавпи"

Пріоритетом у підборі творів є перехідний стан людей, подій та ознак нашої реальності. Це романтичність одинокого даїшника у ночному дозорі (Олександр Гнилицький), шалена енергія багатолюдного натовпу (Сергій Зарва), палаюча пожежна машина (Жанна Кадирова), помаранчевий вибух салюту (Максим Мамсиков), терпляча нічна черга по вечерю (Алина Якубенко). // докладніше...





ЗАРАЗ






Інформація буде пізніше




















         
  Rambler's Top100