Живопис
Відкриття 18 березня о 19:00Учасники проекту: Олександр Гнілицький, Олександр Ройтбурд, Арсен Савадов, Василь Цаголов.
"Fresh" - це виставка
фігуративного живопису чотирьох відомих київських художників - Олександра Гнілицького, Олександра Ройтбурда, Арсена Савадова і Василя Цаголова.
Первинна ідея виставки відображена в самій назві - вона поєднує зовсім
свіжі, щойно написані, "які ледь встигли висохнути" картини. У певному розумінні виставка виправдує й інше значення слова "
fresh" як "
новий", тому що презентує творчість кожного з художників у дещо новому ракурсі. При доборі робіт перевагу було віддано тим творам, що демонструють останні авторські експерименти, як з контекстом, так і з формальними методами.
Спонтанний репортаж з майстерень зненацька дав можливість продемонструвати одну з тенденцій сучасного українського живопису - рефлексію на "інфантилізацію" сучасної масової культури. При сьогоднішньому загальному захопленні чарівними казками герої "Гаррі Поттера" і "Володар кілець" за популярністю не поступаються, а можливо, й перевершують персонажів "Матриці" і "Термінатора". Мабуть, невипадково в кожній з майстерень художників є твори, що дозволили сформувати виставку, де переважають казково-фантастичні сюжети і персонажі.
Пристрасть до міфології і певною мірою казковості була властива українському мистецтву ще в пору його постмодерністського періоду початку 90-х років. Зараз, як і тоді, у багатьох художників спостерігається пряме цитування і комбінування різних методів і контекстів, але вже на іншому як технологічному, так і значеннєвому рівні. Цей процес можна назвати "мікшируванням". Але, на відміну від практики постмодернізму, матеріали для створення робіт сьогодні частіше запозичаються не з сторінок історії мистецтва, а зі всіляких екранів і глянсових журналів.
Треба відзначити, що відомі голлівудські і літературні персонажі не з'являються в творах українських художників. Сюжети їхніх картин переконують, що сьогоднішня "реабілітація дитинства" більше пов'язана з образами, знайомими з дитинства: Кощій Безсмертний виходить з вагона метро, русалка розрізає собі хвоста біля затонулого корабля. Мимоволі напрошується висновок, що фантастично-казкові мотиви в українському живописі не є безпосереднім відображенням, а скоріше існують паралельно тим процесам, що відбуваються в західній культурі. У кожного з учасників цієї виставки різні мотивації і методи: Василь Цаголов у своїй новій серії пародіює примітивні моделі побудови кіносценарію і звертається до конкретних персонажів радянських фільмів; роботи Олександра Гнілицького й Олександра Ройтбурда інтригують своєю містично-загадковою незавершеністю; химерно-дивна реальність Арсена Савадова має постфрейдиські корені. Це може бути ще одним підтвердженням того парадоксального факту, що твори українських авторів є актуальними і співзвучними світовому художньому процесові, при цьому спонукання і форми художніх висловлень дуже часто різняться, тому що формуються на іншій соціально-культурній основі.
