Перформанс, відеоВікторія Бєгальська, творчість якої генетично пов’язана з Дніпропетровськом і Харковом, сьогодні живе і працює в Москві. Їй притаманний нещадно-об’єктивний погляд на соціальну реальність - це є очевидний спадок харківської школи фотографії і відео, яка ставить собі за мету не приховувати від глядача правди життя. В той же час, жіноче начало пом’якшує жорсткість цього погляду, забарвлює його в емоційні - то меланхолічні, то іронічні тони. Проект органічно поєднує в собі різні тематики - "псевдофеміністичну" й соціальну, а також різні жанри - постановочне та документальне відео.
Художниця знімала відео, яке дало назву проекту, в день масового виносу сміття і загальнонародного похмілля - 2 січня 2004 року в "ХТЗ" (цю абревіатуру зашифровано в самій назві), районі Харківського тракторного заводу. В бездомних, які копирсаються в баках зі сміттям, кримінальних типах, обідраних "хрущовках" Бєгальська бачить втілення депресивності зубожілого соціуму. Гори сміття, на яких концентрується її увага, виглядають як метафора відносин людини і держави, для якої люди з "ХТЗ" - використаний матеріал, непотріб... Художниця збирається вдатись до символічного жесту знищення, "закопування" ненависної реальності. В перформансі, який відбудеться в галереї, вона закидає відеопроекцію землею, перетворюючи її на "Абсолютне Ніщо, на чорний квадрат Малевича".
Зрежисоване відео Бєгальської можна віднести до покоління постфеміністичних творів на тій підставі, що воно віддаляється від критики чоловічого домінування, "бажаючого погляду", приниженим об’єктом якого ніби то була жінка, але, натомість, критикує саму цю критику... В історії з садо-мазохістським підтекстом "Welcome" художниця наважується стати добровільною жертвою черношкірого вчителя англійської мови, який карає її різками за помилки. В фільмі "Знизу вгору" Бєгальська - виконавиця "ексклюзивних" сексуальних примх, її дивна роль полягає в тому, щоб підкреслити комічність персонажу чоловічого роду, який от-от лусне від нічим не виправданого почуття власної значущості... Вікторія розуміє стосунки чоловіка і жінки в постлаканівському ключі - як стосунки еротичного договору. Мізансцени, які вона розігрує, роблять очевидним, що владні амбіції чоловіка контролюються самою жінкою і насправді не суперечать її бажанням...
