Відкриття виставки 8 травня о 19:00Як відомо, весна - це час загострення усіх захворювань, особливо психічних. У розпал травня Галерея М.Гельмана в Києві представляє новий проект Олександра Панасенка "Клінічна антропологія".
Художник "повертається до живопису", створюючи картини, що сповнені гострого психопатологічного настрою. Він демонструє свою інтерпретацію доволі модної нині "антропологічної парадигми", перекладаючи на мову живописних образів проблематику характерних для сучасного суспільства процесів відчуження та уречевлення.
Естетика "пост-уорхолівських" образів А.Панасенка перегукується з трагічним прозрінням Доріана Грея - наші портрети переслідують нас. Кольорова гама робіт підсилює це враження, перетворюючи кожну картину на згусток шизо-параноїдальної енергетики. Пустотні та без референтні, на перший погляд, "портрети", в процесі вглядання перетворюються на дагеротипи суб’єктивних перверсій, демонструючи таку найінтимнішу стратегію ставлення до образів масового споживання як психоз.
Нульовий ступінь осмисленості облич підкреслює на них вираз фрустрованого бажання. Порнокомпоненту, при цьому, віднесено до сфери уявного - її ніби вирізано з кадру, хоча її присутність є абсолютно очевидною. Закадрова дія, яка знаходиться у сфері фантазії, робить саме обличчя фокусом сексуальної фантазії, перетворюючи його на маску, що виражає жадання екстазу комунікації.
Роботи А.Панасенка є водночас знищенням і створенням обличчя - знищуючи у ньому все персоніфіковане й осмислене, художник зосереджується на ретельному картографуванні Бажання, й усіх психозів, які воно породжує. Його стратегію можна назвати "клінічним гуманізмом" - спробою реабілітації досмислових і/або патологічних компонентів людської особистості, без яких неможлива повноцінна екзистенція.