Марат Гельман

19.03.2003
Мистецтво майбутнього


Сучасне мистецтво, на відміну від класичного, чиї зроблені форми застигли на століття, - це жива матерія. Щось, що постійно розвивається, яке шукає нові форми, що створює нові напрямки і пробує змішувати різні жанри. Сучасне мистецтво - це те, що відбувається і створюється тут і зараз, у дану конкретну хвилину, намагаючись відобразити і відповідати смакам і настроєві тих, хто живе нині. Однак часом воно набуває таких форм, що далеко не всі схильні вважати його саме мистецтвом, а не хуліганством чи блюзнірством. Особливо це стосується художніх акцій і перфомансів. Адже особливість його ще й у тому, що буквально кожний з нас може сьогодні спробувати створити об'єкт мистецтва з будь-якого підручного матеріалу. Щоправда, що вийде в підсумку - шедевр, або потворність, або нічого - невідомо. Найчастіше зрозуміти це і відокремити одне від одного здатен лише найтонкіший шанувальник і суворий селекціонер - час. І тоді те, що було сучасним мистецтвом, стане класикою, а на зміну йому прийде щось нове - мистецтво майбутнього.

Усе вищесказане - всього лише зображення на поверхні полотна. Проникливому поглядові відомого галериста Марата Гельмана доступним є виворіт сучасного вітчизняного мистецтва.

- Існують якісь загальні закони і напрямки, за якими розвивається сучасне мистецтво. Росія вписується в ці художні процеси?

- Суспільство і мистецтво у всьому світі багато в чому розвиваються паралельно. Але на відміну від Європи або Америки в нас існує головна і найсерйозніша проблема - це система відтворення. На сьогоднішній день у нас немає жодного вузу, який би готував художників.

- А як же всі наші художні інститути, які існують багато десятиліть?

- На жаль, більшість з них дають лише основи ремесла. А для серйозної художньої освіти має бути кілька складових. Перше - це занурення в артконтекст. Людина, яка хоче стати художником, має занурюватися і в сферу історії мистецтв, і в сферу того, що роблять зараз художники в усьому світі, що відбувається в сучасному мистецтві. Навчальний процес не може протікати поза самим художнім процесом. Вже навчаючись, необхідно постійно інтегруватися до цього середовища. Також має бути правильним і соціальний контекст. Мистецтво XVII століття не може бути схоже на мистецтво XXI століття. Воно повинно відображати свою епоху, своїх сучасників. Неможливим є таке мистецтво, якщо не можна визначити, до якого часу воно належить. Художник повинен відчувати свій час. І потрібен, звичайно, контекст особистісний, потрібно навчитися слухати себе. Друге, без чого не можна стати художником, - це навчання майстерності з перших рук. У мистецтві, так само як у будь-якій науці, може бути величезна кількість дисциплін. Але, на відміну від точних наук, усередині всього цього повинен стояти майстер. У протилежному разі художня освіта безглузда.

- Іноді навіть серйозні художники стають відомі широкій публіці завдяки не фундаментальним роботам, а якимсь екстравагантним акціям. Як ви вважаєте, можливо, сьогодні людей у мистецтві це більше цікавить?

- Такий активний жест у мистецтві, епатаж, виправданий тим, що художник, так само як і багато століть тому, хоче уваги, хоче реакції. А ми на лету проскакуємо повз картини в музеях і галереях. Дуже важко сьогодні уявити собі людину, яка зомліє від захвату перед картиною Рембрандта. Тому акція - це найкоротший шлях до уваги публіки. До того ж, весь кінець XX століття над художником нависала тягарем неможливість новизни. Модерністський період минув, відкриттів більше не буде. Наступив постмодернізм. Тому в ситуації неможливості нового в мистецтві художник прагне піти в зону, де це нове не обтяжує. Наприклад, у зону особистого. Це не нове, це інше. Феміністське мистецтво, мистецтво чорних - вони інші. Вони нічого нового не відкрили, але вони показали інше. Але, безумовно, 2002 рік, на відміну від попередніх, не був роком акцій. 11 вересня в Нью-Йорку радикальним чином змінило інтелектуальну ситуацію, після чого сильні жести стали неможливі, недоречні. Терористичний акт живе частково за такими ж законами, як художня акція. Одна з цілей - привернути увагу, викликати резонанс. Тому в радикальному мистецтві активний епатажний жест перестав бути художньою практикою, це пішло з мистецтва.

- Але такі художні акції згодом повернуться чи, можливо, з'явиться щось інше?

- Я думаю, що в мистецтві нічого не повертається. І водночас усе повертається. Це добре, що мистецтво залежить від життя. Воно не може зберігатися як якийсь цех ремісників, які малюють натюрморти. Тоді це не мистецтво, а ремесло, таке ж, як ремесло тесляра чи муляра. Колись мистецтво було одним із престижних занять. Прагнення стати скульптором або художником було дуже сильним. Тепер список престижних занять істотно розширився. І творча професія перестала бути якоюсь особливою. Бути ресторатором чи бізнесменом не менш цікаво. Але мистецтво - це не масова професія. Тут, окрім умінь, знань і таланту, потрібна ще художня воля. Чому пропадають таланти? Не було волі. Це було відомо завжди, що доля художника, письменника - непростий і нерідко дуже болісний шлях. Це складний вибір, коли з безлічі простих і комфортних варіантів людина свідомо обирає найтяжчий, а інколи трагічний. Але якщо людина справді хоче бути художником, вона не може не бути ним. А з приводу епатажних акцій - це усього лише один із проявів творчості. Окрім цього в мистецтві завжди ведеться прихована, непомітна робота. І що в підсумку стане надбанням публіки, невідомо.

- Як ви вважаєте, геніальні художники й досі помирають у безвісності?

- У Росії, я переконаний, дуже багато. Я зустрічаю іноді людей похилого віку, дуже талановитих, але які вже в силу багатьох обставин не зможуть стати відомими - вони не вбудовані в систему художнього середовища. Ця система жорстка, і її несправедливість ще в тому, що цей художник, який пропадає в глухомані, він ще навіть не зробив того, що міг би і повинен був зробити. Тому що сьогодні, щоб робити цікаве мистецтво, потрібен не лише дар, але потрібно знати художню ситуацію, перебувати в ній.

- Чи означає це, що сучасний художник може існувати і творити лише у великому місті?

- Так. У всякому разі, він повен жити ближче до одного з культурних центрів. Сучасне мистецтво орієнтоване насамперед на жителів мегаполіса. І більше того, на дуже вузький його прошарок. Є поняття середовища. Для того, аби сталося щось - а мистецтво є соціальним моментом, - має бути культурне середовище. Зараз є ще Інтернет, який можна використовувати з однієї сторони як засіб вираження художника, а з іншої - як засіб доставки витвору художника до якомога більшої аудиторії. Він робить мистецтво дещо більш доступним. Інтернет - це спосіб розімкнути провінціальність, щоб у найвіддаленіших від центру місцях художник був у курсі всього, що відбувається. Інтернет ще і спосіб іншого мислення, тому він сильно впливає на художника. Узагалі, нові технології завжди допомагали мистецтву в розвитку. Так що в перспективі цей напрямок - для мистецтва майбутнього.

Повна адреса статті : http://kiev.guelman.ru/marat/art-of-the-future/