Поет, літературознавець. Народилася в 1948 р. у Києві. Закінчила історико-теоретичний факультет Київської консерваторії й аспірантуру Ленінградського інституту театру, музики і кінематографії; кандидат мистецтвознавства. Викладала в Київському театральному інституті; після Чорнобильської катастрофи знову в Петербурзі, старший науковий співробітник сектора кіно Російського інституту історії мистецтв. Пише вірші з 1990 р. Розроблені нею комплекс прийомів листа (організація текстів у великі цілісності, взаємодія емоційних і стилістичних паттернів епохи барокко з формальними устремліннями класичного авангарду) і специфічну манеру декламації (аж до введення реального мовного багатоголосся) називає естетикою "нової риторики". З 1997 р. курирує низку проектів у літературному житті Петербурга (з 1998 р. - літературний клуб "Ліцей"). Автор низки дослідницьких статей про творчість Геннадія Айги, Олександра Горнона, Аркадія Драгомощенка, Віктора Летцева ("Новий літературний огляд", з 1994 р.).

ЧРЕВО КИТА 2:
НЕРЕГУЛЯРНЫЕ ВОЛНЫ

Укачивает успокоение в привычном.
Рано или поздно
захочется поверить в реальность
предания о Левиафане.
Как ласкает музыка инерции! Мы плывем,
плывем, благословляя тьму...
Дальше. Лишь изредка
рядом с нами вдруг становится пусто
- это субмарина чья-то
слишком рано исчезла: оболочка
не выдержала сил трения. Прахом
становится напряжение
в овеществившейся длительности чрева.
Ну и что? Для тех, кто остался,
утрата не заметна.

Но вот, предчувствуя неизбежное,
адреналин начинает кричать, хоть еще ничего
не происходит. Да и что может случиться
в одинаковом? Если не знаешь
начала и конца,
для потока - везде середина.
В одиночестве отвыкают бояться.
Место - исток притяжения. Судьба
- а она у всех нас одна -
центрифуга, сальто которой не замечают.
Если шизофренией не болен,
начинаешь чувствовать гравитацию - сальдо
меж полюсами: знать, сотрясается чрево
прибоем нерегулярной волны. В ней
пылинки подводных лодок
искрятся потенциалом энергий другого.
Тумблер напряжения включен,
нарушая расписание перистальтики монстра.

Із композиції
"Приречені на фальстарт"