На першу сторінку
 Guelman.Ru      GiF.Ru      Гельман      Арт-Азбука    



На першу сторінку


 Коло художників
 Архів проектів галереї

    



[укр.] [рус.]


















Літосфера


Поезія :
Станіслав Мінаков





Поет, есеїст. Народився у 1959 р. Закінчив Харківський інститут радіоелектроніки. Автор поетичних книг "Имярек" (1992) та "Вервь" (1993), книги віршів і прози "Листобой" (1997). Публікувався у журналах "Студенческий меридиан", "Сельская молодёжь", "Литературная учёба", "Юность", "Литературная газета", "Литературное обозрение", "Арион", "Знамя" (Москва), "Литва литературная" (Вільнюс), "Подъём" (Вороніж), "Византийский ангел", "Радуга", "Соты", "Collegium" (Київ), "Бурсацкий спуск", "Ліцейський вісник", "©оюз писателей" (Харків), альманахах "Истоки" (1984 и 1987), "День поэзии" (1987), "Стрелец" (1999), численних колективних збірках, - у тому числі в "Антологии русской поэзии Украины" і антології "Дикое поле". Вірші перекладалися українською, вірменською, німецькою мовами; перекладав з англійської (у т. ч. для антології "Семь веков английской поэзии"), української, давньогрецької. Був редактором близько сотні книг, співредактором журналу "Бурсацкий спуск"; упорядкував та видав (разом з О. Дмитрієвим та І. Євсою) збірку "Дикое поле". Член редколегії молодіжного альманаху "Левада" (Харків) і журналу "Соти" (Київ). Учасник Міжнародного фестивалю російської поезії (Кострома, 1993) і фестивалю сучасної поезії "Гилея" (Київ, 2001), лауреат всеукраїнського фестивалю "Культурні герої" (2002). Лауреат муніципальної літературної премії ім. Б. Слуцького (1998). Член правління Харківської організації Національного союзу письменників України з 1994. Член правління Асоціації російських письменників України. Член Міжнародного фонду пам'яті Б.Чичибабіна.

ВІЗИТНА КАРТКА

Всё происходит именно тогда
Когда не происходит ничего
Из глаз бежит весёлая вода
И горний свет ложится на чело

И счастье обнимает - как беда
И с этим не поделать ничего
Слабеющие губы шепчут "да"
Молчи не говори мне ничего

Не ведать и не видеть ничего
К щеке живой далёкая щека
На миг приникла будто на века
Чего ж ещё? Не надо ничего

Превыше - быть не может ничего
Для каждого попавшего сюда
Свет с Темью разделяет лишь слюда
И больше между ними - ничего

Ты плачешь? Успокойся, ничего,
Нет разницы меж "ныне" и "всегда"
Всё будет непременно и тогда
Когда уже не будет ничего

Ссылки:








Версія для друку












         
  Rambler's Top100