Народився у 1972 р. в Полтаві (Україна), з жовтня 2002 р. в Москві.

Почав з віршів, потім став писати ще і прозу, потім ще і перекладати. Вивчав філологію. Німецьку, англійську, французьку, японську, іспанську, італійську, китайську, валлійську, гельську... Написано десять віршованих книг (понад 6 тис. рядків); у 2000 р. опубліковано вибране з восьми під назвою "Недобрая муза" (М., 1,5 тис. рядків, 60 сторінок). Романи, оповідання ("Дама и некто" опубліковано у збірці "Зондберг, Нугатов, Соколовский", М., 1999). Публікації: "Вавилон", "Соло", "Черновик", "Окрестности", "TextOnly", "Улов", etc. Переклади: О. Хакслі, О. Гінзберг ("Вой", 1998), Р. Кено, Ж. Батай, маркіз де Сад, І. Уелш, Р. Гарі, Дж. Фаулз (М., 2001), М. Метерлінк (М., 2002), У. Б. Йейтс (М., 2002), Ідріс Шах (М., 1998), М. П. Холл, граф Сен-Жермен, С. Зонтаг, англо-американські поети-сюрреалісти. "Энциклопедия тантры" (скл., М., 1997).

ВІЗИТНА КАРТКА

КАНЦОНА

Так ничего и
не получилось:
берём кривое
зерцало, стилос,
рисуем двое
и больше: "илость"
вещей в коллаже -
одна и та же.

Внеся крупицу
р. Леты в тело
(но торопиться
к чему, брателло?),
как та певица,
что лысой пела,
мы песню хаем
и затихаем.

Осталось теле,
РС и порно,
и мимо цели
пробил повторно
любимец целой
бейсбольной сборной,
для бомбардиров
канаву вырыв.

А если ляжешь,
уже не встанешь,
не скажешь, раз уж
лежишь, как залежь:
чуть только - сразу ж
(лишь рот раззявишь)
бух по спине,
чтоб лёг ровней.

Не математик,
но эпилептик
ist ein романтик,
а равно скептик,
тем некромантней
ворона в кепке,
чем век трезвее
и злей говеет.

Cur Deus homo,
раз homo - гомик,
cur без бекона
Ф. Бэкон - гномик,
а summa bonum -
кур во щах, кроме к-
ак - прам-пам-пан! -
pour tuer le temps?

До Верулама
от Конотопа
дорога прямо,
но автостопа
нема, от рамы
синеет попа,
и в том же духе
ещё непрухи.

Сосредоточься
на слове "пусто",
для древоточца
и для мангуста
не остаётся
другого чувства,
помимо зуда
в районе уда.

Amor с αγαπη
несовместима
в натуре, кабы
у Августина
сменить на "как бы"
все "modo", ино
ценили б знанья
карфагеняне.

Гомер задремлет
на полуфразе,
как дрыхли древле
Лафорг в лабазе,
Блейк на деревьях,
и я, облазив
свою Ахайю,
уж баю-баю.